Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.
1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча.
2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Він одвічає, а той остається у боці.
Гаптарь, -ря, м. Золотошвей.
Господа́рно нар. Хозяйственно, по хозяйски. Як не гарно, то не господарно.
Дого́їти, -го́ю, -їш, гл. Долѣчить, заживить рану, нарывъ и т. п.
Полівка, -ки, ж.
1) Ум. отъ полова. Манить так, як горобця на полівку.
2) Равнина, поле. То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати, на степи високі, на великі дороги росхіднії.
Помолодикувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть молодымъ человѣкомъ. Сьогодні сиву шапку на бакир зверне, помолодикує; на завтра чорну смушеву.
Улучити Cм. улучати.
Уперек нар. Поперекъ. Було вчити, як уперек подушечки лежало, а вже вподовж!...
Хапуга, -ги, м. Взяточникъ. Всіх покривав — і хапуг, і злодіїв.
Хвіятися, хвіюся, -єшся, гл. Колебаться, качаться. Корабель хвіється.
