Жалі́ння Ii, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий....» 2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає.
Зані́зка, -ки, ж. = заніз. Ум. занізочка. Занізочки все мідянії.
Зли́зувати, -зую, -єш, сов. в. злизати, -жу, -жеш, гл. Слизывать, слизать. як віл злизав. мов корова злизала язиком. Исчезъ, неизвѣстно гдѣ дѣлся. То-же значеніе: як лиз його злизав.
Осмішкуватися, -куюся, -єшся, гл. Усмѣхаться. Текля осмішкувалась.
Перетік, -то́ку, м. Протокъ. Ум. перетічок. Тече річка з перетічками, гуля старий з молодичками.
Петрівчаний, -а, -е. = петрівній. Петрівчаний день.
Псик! меж. Крикъ на кошку: брысь!
Токарня, -ні, ж. 1) Мастерская токаря. 2) Токарный станокъ. Части: підстава — основаніе, два вертикальныхъ столбика — стовпи, соединенные вверху продолбленнымъ вдоль посрединѣ огнивом, въ которое входить вертикальный за́яць, передвигаемый въ отверстіи вдоль огнива; отъ заяца до стовпа (лѣваго отъ работника) идетъ вало́к, между однимъ концемъ котораго и заяцем вставляется обтачиваемый кусокъ дерева; валокъ приводится во вращательное движеніе ремінем — ремнемъ, нижній конецъ котораго прикрѣпленъ къ постолу — подножкѣ, а верхній къ перекладинѣ отдѣльно стоящаго стовпа, называемой жердка; въ лѣвый отъ работника столбъ вдолблена толстая дощечка решітце́, отъ которой до заяця идетъ кривуля, — на послѣднюю опирается лѣвая рука работающаго. Части подножки, придѣланной къ основанію: постіл — на него ступаетъ нога, онъ вдѣланъ въ воротило, а послѣднее концами входитъ въ двѣ жабки. Сидѣлье токаря — сіде́ць. 3) Станокъ для обточки колесныхъ ступицъ.
Цвинтарний, -а, -е. Относящійся къ погосту, кладбищу.
Шпурнути, -рну, -неш, гл. Однокр. отъ шпурляти. Бросить, швырнуть. З кишені винявши півкіпки, шпурнув в народ дрібних. Шпурнув палку.
