Виїздити 1, -джу, -диш, сов. в. виїхати, -їду, -деш, гл.
1) Выѣзжать, выѣхать. Щодня їдні виїздили, другі приїздили.
2) Только несов. в. Объѣзжать (коня).
Війт, -та, м.
1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт.
2) Сельскій староста, сельскій старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема.
Жерсти́ти, -рщу́, -сти́ш, гл. Покрывать жестью.
Жовтю́х, -ха́, м. пт. Lusciola rubecula.
За́тісно нар. Тѣсно.
Перстка, -ток, мн. ум. отъ перста.
Тирвовий, -а, -е. Относящійся къ тирву.
Угнавіти, -вію, -єш, гл. = угнати.
Уява, -ви, ж. 1) Представленіе, воображеніе, фантазія. 2) Воображаемое, воображаемый предметъ. Ум. уявонька. Вона всміхнулася такеньки, як усміхаються, коли уявляють перед собою якусь уявоньку дуже хорошу.
Чеберхнути, -ну́, -не́ш, гл. Пырнуть (ножемъ).
