Бучний, -а, -е. Роскошный, великолѣпный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. Бучні були свачини. бучний дощ. Дождь съ большимъ вѣтромъ, бурей. Ум. бучненький.
Вистановити, -влю, -виш, гл. = виставити.
Заплі́шувати 1, -шую, -єш, сов. в. запліши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закрѣплять, закрѣпить ручку топора, молотка, ножку въ скамьѣ и пр., вбивая въ конецъ, входящій въ отверстіе, клинышекъ. Заплішив ніжку в ослоні. Запліши щабель у драбині, а то хитається. 2) Переносно, преимуществ. въ сов. в.: сказать въ заключеніе, закончить рѣчь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. 3) Заслать (въ ссылку), засадить (въ тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку.
Нако́кати, -каю, -єш, гл. Настричь (преимущ. овечьей шерсти).
Нахвалюватися, -лююся, -єшся, гл. = нахвалятися.
Повкидати, -да́ю, -єш, гл. Бросить во что нибудь (во множествѣ). Лушпиння з яєць повкидала в піч. Ти Боже, в рів глибокий, повкидаєш на, погибель. Повів їх (жидів) дурінь до річки, повкидав по одинцю.
Пупок, -пка, м.
1) = пупець 1.
2) Почка (древесная).
Стернити, -ню́, -ни́ш, гл. Управлять рулемъ.
Ховувати, -вую, -єш, гл. Воспитывать, вскармливать.
Цапина, -ни, ж.
1) Козлятина, козлиное мясо.
2) Козлиный запахъ. Воня цапиною.
