Ду́ксати, -саю, -єш, гл. Бить, пихать кулаками въ бока и грудь. Як почала вона мене дуксати, та все не б'є по голові, або по морді, а все дуксає в груди.
Женихли́вість, -вости, ж. Наклонность къ ухаживанію за женщинами.
З'єдно́чення, -ня, с. Соединеніе.
Лю́лька, -ки, ж. 1) Курительная трубка. Хто не курить люльки і не нюхає табаки, той не варт і собаки. У гуцуловъ части трубки называются: вершок, въ который набивается табакъ, сподок — въ него затыкается чубук; они дѣлаются каждый отдѣльно и скрѣпляются чо́пиком; надъ вершком находится накривка или шишка (крышка), которая къ вершку прикрѣплена кочергою — треугольною металлическою пластинкою, въ которой крышка поворачивается на чопу; металлическія украшеніи крышки (завитки) наз. кучерями: сподо́к украшается гре́бінем, а гдѣ послѣдняго нѣтъ, тамъ для крѣпости соединяетъ сподо́к съ вершко́м проволочная плетінка; та часть чубука, которая берется въ ротъ, наз. пищок. 2) Родъ писанки. Ум. люлечка. Козак сердега люлечку потягає.
Помовка, -ки, ж.
1) Пословица, поговорка.
2) Разговоръ, рѣчь. На вовка помовка, а злодій кобилу вкрав. О вовку помовка.
Понавикати, -каємо, -єте, гл. Привыкнуть (о многихъ). Так уже діти в їх погано понавикали.
Руйнування, -ня, с. Разрушеніе. Не забудь буяння злющих, руйнування огняного.
Стіпний, -а, -е. Способный. Стіпний на вигадки. І дурень стіпний кашу їсти.
Страп'я, -п'я, с. = страпки. Іде, а страпя висить. Одежинка.... носилася без перемінки, поки сама не опадала страп'ям та гноттям.
Утворити, -рю, -риш, гл.
1) Сдѣлать, создать, сотворить. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти. Над усім його поставив, що рука твоя втворила.
2) Отворить. Наймолодша (сестра) ліску втворила.
