Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Богила, -ли, ж. = бугила. І твій барвінок хрещатий заріс богилою. Шевч.
Волочіння, -ня, с. 1) Боронованіе послѣ посѣва. 2) Хожденіе крестьянскихъ мальчиковъ на праздникъ Паски съ поздравленіемъ и пѣніемъ соотвѣтственныхъ пѣсенъ.
Гармій, -мія, м. Обманщикъ (о евреяхъ). ЕЗ. V. 151.
Наляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. налягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Налегать, налечь. 2) Давить, придавить; угнетать, тѣснить, притѣснить. Стали ляхи дуже вже налягати на козаків. ЗОЮР. І. 166. 3) Ложиться, лечь поверхъ чего-либо. Ой туман яром та налягає. Грин. III. 382. 4) Охватывать, охватить; одолѣвать, одолѣть (о снѣ, печали). Сон наліг. Сидить дівчина край віконечка і сон її налягає. Мил. 150. Стала к їх серцям велика туга налягати. Макс. (1849), 23. Уже на нашу молоду журба налягла. КС. 1883. II. 378. 5) Напирать; надвигаться, надвинуться. Щось дуже злая хуртовина, на нас налягає. Макс. (1849), 50. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. Греб. 376. 6) Только сов. в.? Догонять (охотничій терминъ о собакѣ). Як дуже Дойда налягає, — ... лис хвостом виляє. Котл. Ен. IV. 10. 7) налягати на но́гу. Прихрамывать. У Мирнаго налягати на но́ги значитъ — поспѣшно идти: Христя... налягає на ноги: ж йде, а підтюпцем трюха. Мир. Пов. II. 42. Чіпка тільки вийшов з двору, так і наліг на свої ноги. Мир. ХРВ. 174. 8) Настаивать, настоять. Пани налягають на свому, а мужики на свому. 9) Приставать, пристать. Що ти, причепо, налягаєш на мене?
Паникадило, -ла, с. Паникадило, подвѣсная церковная люстра.
Перекупити Cм. перекуповувати.
Побояринувати, -ну́ю, -єш, гл. Побыть шаферомъ на свадьбѣ.
Пораяти, -ра́ю, -єш, гл. Посовѣтовать.
Прикарабок, -бка, м. = прикалабок. Верхнеднѣпр. у.
Хортеня, -няти, с. Борзой щенокъ. Навела хортиця хортенят. Грин. II. 263.