Дворя́ченько, -ка, м. Ум. отъ дворяк.
Мо́вити, -влю, -виш, гл. Говорить. Мовивши слово, треба бути паном. Казала б, та уста не мовлять. Раз то мовить по грецьки, удруге по турецьки. Він дожидав, не мовлячи слова, духу не зводячи, блідий. З великого жалю, я слова не мовлю.
Підглибляти, -ля́ю, -єш, сов. в. підглиби́ти, -блю́, -биш, гл. Углублять, углубить борозду.
Потеребити, -блю́, -биш, гл. Потащить. Підняв його і геть потеребив за гору.
Руїнний, -а, -е. Разрушительный. Впинили від лютої руїнної роботи. Кохається в руїнних ідеалах.
Снітиця, -ці, ж. = снітій.
Сторожність, -ности, ж. Стороженье, карауленье. Посадимо ми, братця, (на вози) по семи молодців, а по восьмому поганялчику, по дев'ятому кашоварничку, а по десятому для сторожности.
Сурмовий, -а, -е. Трубный. сурмова́ сопілка. Боевая труба. Козацькі коні голосно заржали, заголосили сурмові сопілки.
Тульпановий, -а, -е. Тюльпанный.
Шпачиний, -а, -е. Скворцовый. Назнав я шпачине кубелечко.