Гу́ркало, -ла, с. 1) = Гуркотій. 2) Домовой. 2) Дѣтская игрушка: родъ погремушки на ниткѣ. 4) Маленькій водопадъ. 5) = Суреля. Одкидав сурелі (або гуркала).
Здрубцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Истоптать полъ ногами, оставляя слѣды грязныхъ ногъ. Бач як здрубцювали (поміст) собаки — тілько що змила, та хоч уп'ять мий. Звісно, на дворі мокро, а двері відчинені, — вони й набігли.
Накоти́тися II, -кочу́ся, -тишся, гл. Родиться (о многихъ котятахъ, ягнятахъ). Що накотиться за ніч, — ранком ягнятка зносяться... до якої небудь стінки.
Освятити, -ся. Cм. освячати, -ся.
Плавля, -лі, ж. Болотистый лугъ.
Побій, -бо́ю, м. 1) Бой, побоище. Ти, пане козаченьку, не продавай мене, не продавай мене, спогадай на себе, як ми з тобою да були в побою: в первому побою із татарами, в другому побою у Німещині, в третьому побою у Турещині. Як побили нас пополам з татарми, як прогнали нас до тихого Дунаю. 2) Побои. Я б не хотів і десяти карбованців за оцей побій. Се було скоро після того, як стався той побій з нею, як її побито. З) Крыша, кровля. Комори, стайні — усе під побоями. 4) стати побоєм. Осадить городъ? Сам звів корогву та й берегом пішов, став побоєм перед Хотином. ставати до побою, піти до побою. Идти въ бой. Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою. А як пішов до побою, все військо побідив. Ум. побоєць.
П'яніти, -ні́ю, -єш, гл. Пьянѣть. Він швидко п'яніє: дві чарки випив, то вже й п'яний.
Суголов, -ва, гл. = суголовок.
Толкувати, -ку́ю, -єш, гл. = товкувати. Толкуй бала, вона плахти пікала.
Чувати, -ва́ю, -єш, гл. Слыхать. Що у вас чувати? А ні виду не видати, а ні чутки не чувати. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. Чи чувано: вимовити християнській душі, єдиному дитяті: як хоч, хоч і втопися!