Біс, біса, м.
1) Бѣсъ, діаволъ. Чорт чорний, а біс рябенький.
2) до біса; до сто-біса. Пропасть, множество. От їх до сто-біса!
3) з-біса. Очень, сильно. Ставится при прил. для обозначенія усиленной степени качества. Моторні ж з біса! З-біса швидка! О, хитра з-біса!
4) к бісу! Къ чорту, прочь, долой! Оттуди їм і дорога к бісу! К бісу це сміття! Золотон. у.
5) бісом дивитися. Сердито смотрѣть, косо поглядывать. Вже море так йому огидло, що бісом на його дививсь.
6) один біс! Все равно, безразлично, одинаково плохо и то, и другое.
7) біс твоєму батькові или матері! Бранное пожеланіе.
8) на біса; якого біса. Зачѣмъ; на кой чортъ. Якого біса ти тут по під тином валяєшся? На біса ти це зробив?
9) біса з'їсти. Ничего не получить.
10) біса вхопити. Ошибиться.
11) йому сам біс діти колише. Ему все удается.
12) хай тобі біс! Бранное пожеланіе.
13) біс батька зна! Чортъ знаетъ. Мабуть біс батька зна, який череп на дяковій голові.
14) біс-ма, біс-має. Нѣтъ, не имѣется. Оступися, в тебе хисту біс-ма.
15) біс-дерево. Раст. Datura stramonium. Ум. бісик. Ув. бісяка.
Вибалакати, -каю, -єш, гл. Добиться чего разговоромъ, бесѣдой. Та що! Будем балакати, може що й вибалакаємо.
Водопій, -пою, м. Водопой. Бере Ох того коня за поводи, веде до водопою до річки.
Злобитель, -ля, м. Недоброжелатель. Злобителів старшина пооддавав у москалі, та тепер що зна, те й робе. Є такі злобителі, що його підпалюють.
Квітник, -ка́, м. Цвѣтникъ. Як багато квіток в нашім саду! промовив Дашковым, заглядаючи в вікно на квітник. Зеленіли... хутірські сади, як роскішні квітники. Ум. квітничо́к. Ходимо ми з нею по садку, робить вона квітнички і я їй помагаю. З обох боків ланку був квітничок, де панські квітки перемішувались з зеленим зіллям. Степи з невеличкими хуторами, що як квітнички (здавались).
Пилюка, -ки, ж. = пилюга.
Повикочувати, -чую, -єш, гл. Выкатить (во множ.). Бочки меду та горілки повикочувані. Бочками повикочували венгерське вино.
Рало, -ла, с. 1) Родъ земледѣльческаго орудія для разбивки вспаханной земли. Части его: жертка (гридка). — шесть, на одномъ концѣ котораго ярмо, а на другомъ прикрѣплены зубья — кописть, зуб; кописть прикрѣпляется къ концу жертки особыми дощечками — стовбами, проходящими сквозь отверстія кописті и жертки; между копистю и жерткою распорка изъ крѣпкаго дерева — жабка; на самомъ концѣ жертки — ручка для управленія ралом; иногда на кописть надѣваются желѣзные наро́льники, наконечники. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла.
Скаржити, -жу, -жиш, гл. — кого. Подавать жалобу на кого. Вишукавсь якийсь родич, шинкарю небіжчику, що скаржити прийшов. Вже їго перед паном Богом скаржит.
Черпітиха, -хи, ж. = черпіта.