Бандура, -ри, ж. 1) Музыкальный инструментъ въ родѣ гитары. Части: ручка — грифъ; спідняк — выпуклый овалъ; верхняк — вибрирующая поверхность, дека; голосник — отверстіе въ декѣ, приструнник — планка, на окружности овала, къ которой прикрѣплены струны; кобилка — порогъ, черезъ который перекинуты струны. Струнъ отъ 12 до 30 и болѣе; шесть большихъ струнъ наз. бунти, первыя три, басы — кишкові, 4-я — дротова, 5-я — прийма, 6-я — терція; шесть короткихъ струнъ назыв. приструнки. 2) = картопля. бандури душені. — Растертый картофель. Ум. бандурка, бандуронька, бандурочка. Ой там козак похожає, у бандурку виграває.
Вироб'Яки, -ків, м. мн. Родъ кожаныхъ лаптей.
Гарцьовий, -а, -е. Вмѣщающій въ себѣ гарнець. Гарцьове відерко.
Колонія, -нії, ж. Колонія. Він по німецьких колоніях у наймах жив. Біля Москви хотіли нашкодить усім німцям, — ціла б то їх колонія завелось там.
Куляга, -ги, ж. = куля 4.
Нагріва́ння, -ня, с. Нагрѣваніе. Вода од нагрівання береться парою.
Окур, -ра, м.
1) оку́р. Окуриваніе. У кирпичниковъ, горшечниковъ: первоначальный легкій огонь, при которомъ обжигаемое окуривается дымомъ.
2) Окур. курево, которымъ подкуриваютъ пчелъ.
Почасти нар. Отчасти.
Скінчення, -ня, с. = скінчання.
Уводитися, -джуся, -дишся, сов. в. увестися, уведуся, -дешся, гл.
1) Вводиться, ввестись.
2) Соблазняться, соблазниться.
