човник
Човник, -ка, м. 1) Ум. отъ човен. Зроби мені, тату, золотий човник, а срібнеє веселечко. 2) Ткацкій челнокъ. Въ немъ есть стержень — веретено, — на который надѣвается шпулька съ нитками — цівка. Стержень еще называется сват или цьвак. Въ Полтавщинѣ стержень свато́к, на немъ цівка. 3) Раст. Sagittaria sagittaefolia L. 4) мн. човники. Родъ орнамента въ вышивкѣ, бываютъ чо́вники з вирізуванням, з крильцями, з по́пиками. 5) мн. Родъ писанки.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 468.
Том 4, ст. 468.