Волочільник, -ка, м.
1) Работникъ, боронующій послѣ посѣва.
2) = волочінник.
Гу́ркнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гуркати. 1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Cм. Грюкнути. 2) Крикнуть басомъ. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом.
Зі́ра, -ри, ж. Звѣзда. Не зіра то зійде, — Бог із неба снійде. Cм. зірка.
Кіптяга, -ги́, ж. Пыль. Кіптягу збили діти у хаті. Кіптяга така, що й світу не видко. Збив таку кептягу коло землянки.
Льо́нок, -нка, м. Часть верстату.
Помлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. помліти, млію, -єш, гл.
1) Обомлѣвать, обомлѣть. Моє серденько мліє, мліє, помліває. Болить животочок, все тіло помліло. Усі помліли: «Се він, — кажуть, — збожеволів».
2) Вспотѣть, обезсилѣть отъ жары. Буйволи на сонці помліли.
Ростропша, -ші, ж. = росторопша.
Сплітатися, -та́юся, -єшся, сов. в. сплестися, -туся, -тешся, гл. Сплетаться, сплестись, переплетаться, переплестись.
Хляґоза, -зи, ж. = хляґа.
Шкура 2, -ри, ж.
1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Пошився в собачу шкуру. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав.
2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. шкурка, шкурочка.