Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бобов'янка, -ки, ж. = бобовиння. Вх. Лем. 393.
Гепа́ка, -ки, ж. = гепа. Ном. № 13065; Мнж. 124, 92.
Зва́жити, -жу, -жиш, гл. 1) Свѣсить. О, хто б узяв та зважив моє горе. К. Іов. 13. 2) Взвѣсить, размыслить, понять. Зважила громада, як би то воно було добре. К. (О. 1862. III. 22). 3) Cм. зважа́ти.
Зохматися, -маюся, -єшся, гл. Пожелать. Мати собі міркувала, що як пійде на розглядини, що й своє, мовляв, тягло, і велика ікона від покійної жінки дітям зосталась, то я й зохмаюсь (заміж). Г. Барв. 231. Почула, що чоловік до свата збірається, та й собі зохмалась туди ж іти.
Обтяжно нар. = обтяж.
Прилемзати, -заю, -єш, гл. Приплестись, притащиться. Насилу прилемзали додому. Полт.
Проридати, -да́ю, -єш, гл. Прорыдать.
Рівчастий, -а, -е. Имѣющій въ себѣ желобокъ, сдѣланный желобкомъ, желобчатый. Шух. І. 256.
Чеберхнути, -ну́, -не́ш, гл. Пырнуть (ножемъ). Лохв. у.
Щебетій, -тія, м. = щебетун. Желех.