Го́стрий, -а, -е. 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мала пташка, та кігті гостри. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Гострий шпиль. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Хоч голий, та гострий. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик.
Дуженький, -а, -е., Ум. отъ дужий. Довольно сильный.
Зані́ска, -ки, ж. = занізка.
Оводень, -дня, м. = овід.
Попідсмалювати, -люю, -єш, гл. Опалить снизу (во множествѣ).
Прищулити, -ся. Cм. прищулювати, -ся.
П'ятнайцятий, -а, -е. . и пр = п'ятнадцятий и пр.
Раба, -би, ж. Раба, рабыня. Не смійся раба рабі, — буде й тобі.
Уливати, -ваю, -єш, сов. в. улити, уллю́, уллє́ш, гл. 1) Вливать, влить. Влив йому в рот живущої води, він і ожив. 2) Обливать, облить, полить. Влита слізьми. Треба землю крів'ю влить, щоб почала, вона родить. 3) Убѣгать, убѣжать быстро. Пес уливав.
Чайом нар. Притаившись. Там ся за смеречку чайом приховав.