Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виголити, -ся. Cм. виголювати, -ся.
Вінок, -нка, м. 1) Вѣнокъ. Єдин цвіт не робить вінка. Ном. № 5270. Голе й босе, а голова в вінку. Ном. № 11192. У його в дворі — як у віночку. Ном. № 14010. 2) Дѣвство, дѣвственностъ. загубити вінок. Потерять дѣвственность. Чуб. Удівонька свою дочку била: де ти, дочко, вінок загубила? Н. п. 3) вінок цибулі. Вить со вплетомъ луковиць. Грин. I. 282. На горищі два вінки цибулі. Г. Барв. 435. Ум. віночок.
Дичо́к, -чка, м. 1) = Дичка. 2) Залетѣвшій изъ чужого пчельника и собранный въ улей рой пчелъ. 3) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17. 4) = Вівсюг. Вх. Лем. 410.
До-Обі́д нар. До обѣда. До-обід ложка, а після обід не треба. Ном.
Крижаний, -а́, -е́ Ледяной. Желех.
Навоскува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Навощить. Желех.
Пекарський, -а, -е. Принадлежащій пекарю.
Посміховище, -ща, с. Посмѣшище. На посміховище я їм здався? Сим. 217.
Сичання, -ня, с. Шипѣніе змѣи, гусей Гадюче сичання. О. 1861. III. 31.
Сотянин, -на, м. Обыватель сотни.