Ай! I, меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли.
Гак, -ку, м. 1) Крюкъ. Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. 2) Родъ багра для ловли рыбы. 3) Крючекъ для удочки, но чаще употребляется Ум. гачок. 4) Шипъ подковы. Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. 5) Орудіе для обтягиванія бочки обручемъ. 9) тут тобі й гак! Тутъ тебѣ и конецъ; тутъ тебѣ и аминь! 7) з гаку плодити отару. Браться досматривать стадо овецъ, получая за это отъ хозяина тридцатую овцу (о личманах). 8) з гаком. Съ лишнимъ, съ небольшою прибавкою. По дві десятині й вісім аршин та трошки й з гаком. Ум. гачок, гачечок.
Галаджійка, -ки, ж. Небольшой плужокъ съ прямой градилью, безъ колісні.
Здобувани́на, -ни, ж. = здобуток.
Коминотрус, -са, м. Трубочистъ.
Малині́вка, -ки, ж. Наливка малиновая.
Мерцвя́, -вяти, с. Мертвецъ. Встрѣчено только у Гребинки въ переводѣ Пушкинской Полтавы: І дівка блиснула в подушки зовсім, мовляють, як мерцвя.
Плюха, -хи, ж. = заплювиця.
Смудитися, -джуся, -дишся, гл. Жариться, печься. Там (у пеклі, в печі) душі ся смудили і чорти їх мішали желізними кочергами.
Убриндуватися, -дуюся, -єшся, гл. Одѣться. Вийди, вдово, вийди, небого! — Почкайте мене хоць годиночку єдную, найся в коралини (сорочку, спідницю, черевички, хустку) вбриндую.