Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Драпі́жник, -ка, м. 1) Cм. дряпіжник. 2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ.
Дя́тел, -тла, м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс.
Меті́ль II, -ля, м. 1) = мете́лик. Рубанок тільки дж-ж-ж, дж-ж-ж! а стружки як метелі здіймаються. 2) Названіе рубля, который дарится новобрачнымъ на свадьбѣ.
Нехіть, -хоти, ж. Нежеланіе, неохота. Він з нехіттю це робить.
Ногавиця, -ці, ж.
1) Штанина.
2) мн. Штаны суконные. Дівки вінки погубили, а парубки ногавиці.
Совиний, -а, -е. Совиный. Совина лапа. Совині очі.
Стрицовий, -а, -е. Страусовый. Стрицове пірько.
Терничок, -чка, гл. ум. отъ терник.
Чигінь, (ні, ж. ?) Жердь, бревно, которымъ подпираютъ бокъ плота или берлини, чтобы поставить плотъ или судно ровно, если наклонены.
