Ворчати, -чу, -чиш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Хоч не лає, дак ворчить.
Горди́нець, -нця́, м. Татаринъ изъ орды.
Докі́рливо нар. Укоризненно.
Же́стер, -ру, м. = жостір.
Кокиня, -ні, ж. Курица кохинхинка. Кокиня мат оброснуті ноги.
Посмалити, -лю́, -лиш, гл. Опалить, обжечь. Дев'ятнадцять самих баранячих голів до захолоду сама посмалила. Та одна діброва не горіла, соловейкові крильця посмалила.
Потікати, -ка́ю, -єш, гл. Течь. Аж слинка в роті потікає.
Приконечник, -ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав.
Суреля, -лі, ж. Берцовая кость. (Tibia) и вообще всякая длинная трубчатая кость. Въ смыслѣ: нога употреблено въ слѣдующемъ выраженіи: откидав сурелі, — т. е. протянулъ ноги, лежитъ.
Тіпанина, -ни, ж. Трепаніе конопли или льна. Ум. тіпани́нка.