Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гірський, -а, -е. Горный. Був схожий до гірських розбійників. Левиц. Пов. 13.
Здріга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. здрігну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Вздрагивать, вздрогнуть. Троянці всі здрігнули. Котл. Ен. III. 59. Здрігнувся сердешний Яків, почувши це. Стор. І. 7.
Змідніти, -нію, -єш, гл. Принять металлическій вкусъ отъ мѣди. Аф. 457.
Наву́сся, -ся, с. Едва пробивающіеся усы. Дарма, що був молодиком безвусим, ніхто з його молитви не сміявся, бо серед братиї, з своїм навуссям русим, в стоянні був рівен монахам довговусим. К. МБ. II. 132.
Острокіл, -колу, м. Коль съ заостреннымъ верхнимъ концемъ. Прийшли люде до воріт, ворота заперті, з того боку, із подвір'я остроколом підперті. Чуб. V. 155.
Показувати, -зую, -єш, гл. 1) Показывать, показать, указывать, указать. Сидимо в садку, він мені показує: «Дивись, яка вода чиста». МВ. ІІ. 26. Ой там дівчина жито жала, дороженьку показала. Чуб. V. 373. А чому ж не зумію? — каже дівчина. — Раз мені покажете, паніматко, а другий і сама знатиму. Рудч. Ск. II. 56. Не плач, Катерино, не показуй людям сльози. Шевч. 2) безл. показує. Кажется. З обличчя більш двадцяти літ їй не показувало. Св. Л. 65.
Понапухати, -хаємо, -єте, гл. 1) Напухнуть (во многихъ мѣстахъ). 2) О звѣздахъ: то-же, что понадиматися. Сим. 146.
Понюхати, -хаю, -єш, гл. Понюхать. Прийди, козаче, к моєму городоньку, понюхаєм зіллячка розмаринного. Чуб. V. 312. Табаки понюхаю. Рудч. ск. І. 4.
Проснутися Cм. просинатися.
Спідничина, -ни, ж. Юбченка. Спідничина не зіходить. Грин. III. 268.