Виймати, -маю, -єш, сов. в. вийняти, -йму, -меш, гл.
1) Вынимать, вынуть; обнажать; освобождать. Ключі з-під голов виймав. Дай, Боже, воювати, та шабель не виймати. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає.
2) Исключать, исключить, изъять.
3) — зуби. Рвать зубы.
4) — очі. Выкалывать, выклевывать глаза. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі.
Заковези́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. = закомезитися.
Настилування, -ня, с. Вышиванье и вышивка гладью.
Низькорослий, -а, -е. 1) Низкорослый, малорослый. Комиш низькорослий.
2) Низкій. Сю старосвітську низькорослу хату.
Осоружитися, -жуся, -жишся, гл. Опротивѣть, опостылѣть, надоѣсть. Так мені надоїв і осоружився!
Перебаранчати, -ча́ю, -єш, гл. Мѣшать, препятствовать. Коли б ви пак сиділи нишком та не перебаранчали (робити).
Подвигати I, -гаю, -єш, гл. Подвигать, потаскать тяжести.
Рапотати, -почу, -тиш, гл. Трясти: перемѣшиваться.
Розжагати, -гаю, -єш, гл. Поправить огонь въ печи, чтобы онъ разгорѣлся. Я й дров не підкладав у грубу, а тільки розжагав.
Солодятко, -ка, с. Милый, любезный. Сюда мі ся, товаришу, мило подивити, відки буде солодятко волики гонити.
