Биня, -ні, ж. Дѣтск. названіе быка, коровы. Ум. бинька, биньця, биненька, бинечка. Плаче коло биків: «бинейки мої, бинейки!». Cм. биця.
Бондарь, -ря, м. Бочаръ. Покинь, покинь, старий бондарь, по дочці плакати, покинь відер набивати — будеш панувати. Ум. бондарець, бондарик. На дворі погребець, на погребці бондарець: «ой бондаре, бондарику, — набий мені бочку». Ув. бондарисько, бондарище, бондарюга.
Гобзувати, -зую, -єш, гл. Изобиловать. Колесниця Божа дивна тьмами воїнства гобзує. Вѣроятно это слова просто перенесено Кулишемъ изъ ц.-славянскаго перевода псалма: «Колесница Божія тмами темъ, тысяща гобзующихъ».
За́новать, -ті, ж. Раст. Sotus corniculatus.
Напри́ндити, -джу, -диш, гл. Надуть, выпучить. Наприндив боки з дивування.
Огидлість, -лости, ж. = огидність.
Паля, -лі, ж.
1) Свая. Поженуть чоловіка п'ятнадцять палі бить. Посеред ставу вбито чотирі палі товстеньких. палю забивати. Кромѣ прямого значенія: сильно выпивать, напиваться пьянымъ. Не за кожним разом таку палю забивали, хоча й на сухо ніхто не виїзджає.
2) Колъ. на палю вбивати. Сажать на колъ.
3) Дѣтск. палка.
4) Ударъ линейкой по рукѣ. палі дати. Ударить линейкой по ладони.
Привертати, -та́ю, -єш, сов. в. приверну́ти, -ну́, неш, гл.
1) Поворачивать, поворотить къ чему (при ѣздѣ). Нехай вони човни до берега привертають. Коло мого дворика козаченько кониченьком грає, да все до моїх ворітечок коня привертає.
2) Располагать, расположить, склонять, склонить къ чему.
3) Наваливать, навалить чѣмъ-либо тяжелымъ сверху. В вишневім садочку схоронила, сирою землею пригорнула, біленьким камінцем привернула. Десь мого милого сира земля привернула.
4) Возвращать, возвратить. Назад до життя привернув.
5) Запошивать, запошить.
Хвура, -ри, ж. = хура. Ми тебе доставим аж до того міста, где ти маєш хвуру брати.
Хитрити, -рю́, -риш, гл. = хитрувати. Пан Турн тут на слизьку попав! виляв, хитрив....
