Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хмарина

Хмарина, -ни, ж. Туча. Сизенькі хмарини.... по небу простягліїся. О. 1862. VIII. 17. Зацвів козак рожиною, дівка калиною, розійшлися вони чорною хмариною. Чуб. V. 283. Ум. хмаринка, хмариночка. Сияло сонце в небесах, а ні хмариночки. Шевч. 100.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 405.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХМАРИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХМАРИНА"
Верескотнява, -ви, ж. = вереск.
Вибевкатися, -каюся, -єшся, гл. Выбраться изъ грязи, болота.
Видхлий, -а, -е. Выдохшійся. Cм. витхлий.
Висвітити, -ся. Cм. висвічувати, -ся.
Відпочивок, -вку, м. = відпочинок. Употр. и во мн. ч.: Поки діло кінчати, — сядьмо на відпочивки. Подольск. г.
Зашати́рити, -рю, -риш, гл. Замотать. Він у мене гроші зашатирив.
Зві́сно нар. 1) Извѣстно. Здавна звісно, що він добрий чоловік. 2) Извѣстное дѣло, конечно. Звісно, чужі люде: хоть і добрі, та не знатимуть. МВ. І. 13. На бе́седі, вже звісно, попились. Гліб. 43.
Напиндю́читися, -чуся, -чишся, гл. Надуться. Нажабиться кожен, напиндючиться. Св. Л. 291.
Облатуватися, -туюся, -єшся, сов. в. облата́тися, -та́юся, -єшся, гл. Чинить, починить свою одежду, бѣлье. Попереду було мене обминає, знать соромиться свого дрантя; а як облатався, обшився, став на панка схожий, тоді почав до мене підступати. Левиц. І. 143.
Прозирало, -ла, с. = дзеркало. Вх. Лем. 457. Вх. Уг. 264.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХМАРИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.