Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Варґатий, -а, -е. Губастый. Желех.
Гряни́читися, -чуся, -чишся, гл. Размежевываться, дѣлать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: «сюди гряниця!» а той каже: «сюди!» ЗОЮР. І. 106. Скажи, де світ гряничиться не тьмою?
Ді́верко, -ка, м. Ум. отъ дівер.
Добуття́, -тя, с. = Добування. Черном.
Клюхта, -ти, ж. Паяльная трубка (у трубочниковъ). Вас. 149.
На́га, -ги, ж. Позоръ, стыдъ. Не сором і не нага, що тебе сусіди не люблять? Волынск. г. Слов. Д. Эварн.
Пашнистий, -а, -е. = пашни́й = пашистий? Попи пашнисті, снопи ряснисті. Гол. II. 35.
Покрастися, -крадуся, -дешся, гл. Покрасться, пойти украдкой. Озираючись на всі боки, покрався у сіни. Мир. Пов. II. 55.
Попарити, -рю, -риш, гл. 1) Попарить горячей водой, на огнѣ, — во множествѣ. Тікай лиш од печі, — попарю плечі. Грин. І. 243. 2) Высѣчь розгами, побить. Як попарить мужик ціпом, — аж шкура облізла. Грин. III. 674. Зи теж їх і попарили сьогодні (різками). Мир. ХРВ. 268.
Розмовонька, розмовочка, -ки, ж. Ум. отъ розмова.