Ґе́льґів, ґова, м. Орудіе древосѣковъ въ родѣ топора, у котораго вмѣсто широкаго лезвія подобіе птичьяго клюва внутрь загнутаго. Части: деревянное топори́ще, обу́х, па́зухи (стѣнки отверстія для топорища), фавда — четырехгранный клювъ съ дзюбко́м на концѣ; отъ удара дзюбок впивается въ конецъ бревна, которое древосѣкъ потомъ тащитъ, держа за топорище.
Дюк, -ка, м. Гусеница насѣкомаго deilephila euphorbiae.
Засту́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. застуди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Простуживаться простудиться. Трошки застудився та й занедужав.
Коростій, -тія, м. Имѣющій коро́сту. Коростій, коростій! веди бабу на постіль!
Ме́рзлий, -а, -е. 1) Мерзлый, замерзшій. Захотілось мерзлого в Петрівку. 2) Чувствительный къ холоду. Ум. мерзле́нький.
Перемитий, -а, -е. Перемытый. Въ выраж.: як перемитий. Одинъ къ одному, одинъ лучше другого. Там народ один в одного, як перемитий. Військо у лаву стало як перемите. Така гречка, що на все поле! Панську блискавка посмалила, а його рядом — та як перемита.
Позганяти, -ня́ю, -єш, гл. Согнать (многихъ). Позганяй граків.
Руга, -ги, ж. Церковная земля, земля, отведенная обществомъ на содержаніе духовенства. Убогий той піп, що не то що — й шматка свого поля немає.... ні руги немає, нічого.
Ставок, -вка, ставо́чок, -чка, м. Ум. отъ став.
Цілюрник, -ка, м. Цырюльникъ. Жид, цілюрник лазаретний.
