хвижа

Хвижа, -жі, ж. Вьюга, мятель. На дворі хвижа. Ном. № 6851. Під таку хвижу не одно одубіє. О. 1861. V. 72. Та се якісь люде приїхали, — за хвижею і не видно. О. 1861. V. 72.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 391.

Випадкові слова

Полонинний, -а, -е. Относящійся къ полонині. Желех.

повністю...

Заса́дистий, -а, -е. Плотный, дюжій. Вх. Лем. 417.

повністю...

Підрадити, -джу, -диш, гл. Побудить. Не знаю, що мене підрадило вкрасти. Новомоск. у. (Залюб.). Cм. підражати.

повністю...