Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бублиця, -ці, ж. Родъ рыбы, Leuciscus rutilis L. Шейк.
Величати, -ча́ю, -єш, гл. 1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добродіями величати. ЗОЮР. II. 201. 2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Ном. № 1429. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Ном. № 2837. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи. Макс.
Забатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Связать лошадей рядами.
Запія́чити, -чу, -чиш, гл. Запить, запьянствовать. Я не загуляю, не запіячу, не засплюсь. Г. Барв. 193.
Лу́тка, -ки, ж. Оконный косякъ. Я за луткою коло вікна сиджу. Г. Барв. 292.
Перемурувати, -ру́ю, -єш, гл. Перестроить что нибудь каменное, кирпичное.
Пестуватися, -туюся, -єшся, гл. Ласкать другъ друга. І ввесь день на тому пройшов, що все вони пестувалися. Кв.
Позаривати 2, -ва́ю, -єш, гл. Зарыть (во множествѣ). Як у нас корови погинули, так не дозволили й шкури поздирати, так і позаривали. Славяносерб. у.
Реч, -чі, ж. = річ.
Тамтади нар. = тамтуди. Тамтади лежит давна стежейка. Гол. II. 41.