Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Затушко́вуватися, -ко́вуюся, -єшся, сов. в. зату́шкатися, -каюся, -єшся, и затушкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. Закутываться, закутаться.
Надбі́чи гл. = недбігти.
Осмалювати, -люю, -єш, сов. в. осмалити, -лю́, -лиш, гл. = обсмалювати, обсмалити. Заходились коло того кабана, осмалили його.
Пекатися, -каюся, -єшся, гл. Отстраняться отъ кого. Поганий чоловік, я його пекаюся, дарма, що рідний брат.
Полигатися 2, -гаюся, -єшся, гл. Потащиться, отправиться. Поли́галась і я у Київ.
Призвістити Cм. призвіщати.
Спасати II, -са́ю, -єш, сов. в. спасти, -су, -сеш, гл. Выпасывать, выпасти, давать скоту съѣдать посѣвы, траву. Там чумаки ходять, в руках воли водять, траву спасають. Треба спасти жито, бо велике вже. Также: съѣдать, съѣсть (растенія — о травоядномъ животномъ). Зілє спасає сива оленець.
Цвіркунча, -чати, с. Маленькій сверчокъ.
Шіснадцятий числ. Шестнадцатый.
