Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

харкіт

Харкіт, -коту, м. Хрипъ, хрипѣніе. (Галиц.). Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 387.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАРКІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАРКІТ"
Бугаїв, -єва, -ве. Принадлежащій племенному быку. — ве молоко. Cм. молоко.
Ґушува́тий, -а, -е. Покрытый шишками (на тѣлѣ). Желех. Зобастый. Гуцул. (В. Дорошенко).
Ду́лька, -ки, ж. Ум. отъ дуля.
Заї́хати Cм. заїздити.
Переремигати, -га́ю, -єш, гл. Пережевать жвачку.
Післанський, -а, -е. Принадлежащій послу. Післанськії коні стоять на припоні. Грин. III. 526.
Побірчий, -чого, м. Сборщикъ податей.
Простарцювати, -цюю, -єш, гл. Пробыть нищимъ. Отак вік свій і простарцював, а робити не хотів. Харьк.
Скокнути, -кну, -неш, гл. = скікнути.
Шурубейник, -ка, м. Лѣнтяй, голышъ. Вх. Зн. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХАРКІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.