Безталанник, -ка, м. Несчастный человѣкъ, горемыка, неудачникъ.
Гроши́на, -ни, ж. Монета. Мусить витнути на тарілочку дружкові грошину.
Нао́паш, нао́пашки и нао́пашку, нар. Въ накидку. Драночка на йому і наопаш латана свитина. Хоч в ряднині, аби наопашки (о шляхетской спѣси). Узяв кожух наопашки, пішов в корчму пити. Ой чи се ж той Микита, що наопашку свита.
Омивати, -ва́ю, -єш, сов. в. омити, -мию, -єш, гл. = обмивати, обмити.
Росколупати Cм. росколуплювати.
Спречка, -ки, ж. = суперечка.
Тіточка, -ки, ж. Ум. отъ тітка.
Чабанів, -нова, -ве Принадлежав пастуху овецъ.
Човптися, -пуся, -нешся, гл. Толочься, возиться съ чѣмъ. А старий усе човпеться по надвіррю. Ой на дворі чорна хмара в'ється, а під вікном колядник човпеться. Вона все човпеться коло чого небудь.
Щербатий, -а, -е. 1) Съ зазубриной, надколотый, вызубренный. Щербатого горшка ніколи не направиш. Колись і моя копійка не щербата була.
2) О человѣкѣ: у котораго выпалъ одинъ или нѣсколько зубовъ.
3) Вообще съ изъяномъ, съ недостаткомъ, неудачный. щербата до́ля. Горькая судьбина.
4) О лунѣ: на ущербѣ. Щербатий місяць.
5) щербата правда. Не вполнѣ правда, скорѣе ложь, чѣмъ правда. Ум. щербатенький. Правда, та щербатенька.