Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Зани́шпоритися, -рюся, -ришся, гл. Закопаться, углубиться во что.
Запо́ла, -ли, ж. Подолъ женской рубахи. Дід і вкинув їй у заполу жменю жару... Баба одійшла трошки... а дай по дивлюсь, що воно тут за жар в пелені. Коли подивилась, аж воно повна жменя грошей.
Мату́ла, -ли, ж. Вся сѣть невода, кромѣ матні.
Памолодь, -ді, ж.
1) Молодые побѣги.
2) Молодое поколѣніе. Твій рід і плід розмножиться на світі і памолодь кругом тебе ростиме.
Підхоплювати, -люю, -єш, сов. в. підхопити, -плю, -пиш, гл. Подхватывать, подхватить. І вихор їх серед ночі підхопить.
Повишмаровувати, -вую, -єш, гл. Смазать, обмазать (во множествѣ).
Струччя, -чя, с. соб. отъ струк.
Шавку́н, -на́, м. Мускусная утка. Ничипоре! дивись лишень — що там ніби мріє? Чи то шавкун, чи то баклан далеко чорніє.
Шамко нар. Проворно, скоро, быстро. Шуми ж, вітре буйнесенький, в хмарі й на землі, ганяй же ти шпарко-шамко човни по воді. Ум. шамке́нько. Шамкенько жне.
