Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Застиди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. = засоромити.
Затаї́ти, -ся. Cм. затаювати, -ся.
Копатень, -тня, м. = копитень. Ли. 97.
Лаяння, -ня, с. Брань, ругань. Криком та лаянням нічого не візьмеш. Котл. МЧ. Лаяння жіноче та дітський крик аж ув ушах лящить. К. Дз. 214.
Межи́ Cм. меж.
Невістонька, -ки и невісточка, -ки, ж. Ум. отъ невістка.
Опускати, -каю, -єш, сов. в. опустити, опущу, -стиш, гл. 1) Опускать, опустить. Як зачали Бондарівну у гроб опускати, ой то казав пан Каневський ще жалібніш грати. Чуб. V. 428. 2) Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Щоби вас Бог не опускав. Чуб. I. 89.
Підстава, -ви, ж. 1) Основаніе. Підстава у токарні. Шух. І. 305, 306. 2) Замѣна. І не вийду, г не встану, вишлю менту сестру на підставу. Чуб. V. 351.
Похоронка, -ки, ж. Скрытное, секретное мѣсто. Я всі її похоронки знаю. Богодух. у.
Хиб меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. Н. Вол. у.