Вивчати, -ча́ю, -єш, сов. в. вивчити, -чу, -чиш, гл.
1) Выучивать, выучить.
2) Научать, научить. Вивчив дітей, як сказать.
3) Изучать, изучить.
Гой, гоя, м. Евреи называютъ этимъ именемъ христіанъ. На правобережья употребляется въ значеніи дурачекъ. Дурний гою, продав кабак (гарбуз) замісць лою. Та прийди ж, гою, сядь собі, я горілки дам тобі.
До́ки и док, нар. 1) Доколѣ, до какихъ поръ. Доки тобі пустувати? Доки буду мучить душу і серцем боліти? 2) Пока. Доти лях мутив, доки не наївся. Доти-м я тебе вірно кохала, доки-м нещирість твою дознала. До́ки те́плий. До полусмерти (бить). (Бив) доки теплий. Не до́ки. Не безъ конца же. «Пора б уже їх в хату звати», — сказав я старостам своїм, — «та молодих за стіл сажати, — не доки тут стояти їм!» Добре було нашим батькам на Вкраїні жити, док не знали наші батьки панщини робити.
Иней, -нею, м. Иней. Ком. II. 25. Будуть твої карі очі инеєм уростати.
Ме́ншість, -шости, ж. Меньшинство.
Позмітати, -та́ю, -єш, гл. Сместь (во множествѣ).
Примулина, -ни, ж. Нанесенный водою илъ.
Хвортунина, -ни, ж. = хвортуна. Ой хвортуно, хвортунино! що ти учинила?
Шасть меж., выражающее нечаянное появленіе, быстрое движеніе, быстрый ударъ. Шасть, що Бог дасть. Шасть батька в напасть, а діти по наймах. І веселенька шасть у хату. Шасть у комін рукою, та сажою помазала собі по під плеч'има. Він мене коли не коли ціпом улуче, а я його батогом тілько шасть та пошасть.
Шинкарити, -рю, -риш, гл. = шинкарювати.