Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безугавний, -а, -е. Безостановочный, неугомонный.
Боднарь, -ря, м. и пр. = бондарь и пр. Шух. I. 249.
Випивати, -ва́ю, -єш, сов. в. випити, -п'ю, -єш, гл. 1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Ном. № 11551. Горе — море: пий його, не вип'єш. Ном. № 2235. він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. ви́пити повну, не малу, т. е. випити повну чарку горя, лиха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку. Мир. Пов. II. 53. 2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. Конст. у. — очі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі. О. 1862. І. 109.
Держачо́к, -чка, м. Ум. отъ держак.
Кормило, -ла, с. (Заимств. изъ русск.). Кормило. І попливе човен з широкими вітрилами і добрим кормилом. Шевч. 238.
Кулька, -ки, ж. Ум. отъ куля. 1) Шарикъ, 2) Пулька. Кулька — не дулька: як уразить, шо заболить. Вас. 214. 3) Массивный глиняный кружокъ съ дырой посрединѣ: раскаленный до красна бросается въ сосудъ съ водой для нагрѣванія послѣдней. Вас. 182. 4) Родъ клейма для овецъ въ видѣ пробитаго въ ухѣ круглаго отверстія. Мнж. 182. 5) Дырочка для застегиванія въ обшлагахъ женской сорочки. Гол. Од. 20. 6) Раст. Prunus insititia. ЗЮЗО. I. 132.
Люстри́на, -ни, ж. Люстринъ. Шалевий пояс і люстрини, щоб к празнику пошив каптан. Котл. Ен.
Ряхтіти, -хчу, -тиш, гл. Блестѣть, сверкать. Як золото ряхтить. Гол. IV. 438. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі пишними рядами та ряхтять мов пав'яне піря на сонці. Федьк. Пов. 46.
Устоятися, -то́юся, -їшся, гл. Устояться, отстояться. Вода в решеті не встоїться. Ном. № 2715. Прихожу я до Дунаю, аж сколочено воду. Постояла молода, поки встоялась вода. Грин. III. 357.
Часний, -а́, -е́ 1) О работѣ: зависящій отъ времени, въ которое наиболѣе удобно дѣлать, напр. копати канаву — часна робота, такъ какъ для совершенія ея необходима хорошая погода, въ дождь копать нельзя. Лохв. у. 2) Своевременный (о родахъ). Часна дитина. Н. Вол. у.