Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

уручати

Уручати, -чаю, -єш, сов. в. уручи́ти, -чу, -чиш, гл. Вручать, вручить, дать въ руки. Уручаю тебе, серденятко моє, а єдиному Богу. Мет. 24.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 353.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УРУЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УРУЧАТИ"
Засипля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Просыпать какое-либо событіе, явленіе. Зелена діброво, скажи мені правду: хто такий у світі зору засипляє? Чуб. V. 486.
Ме́джи пред. = між.
Наза́ді нар. Сзади; прежде. Коли б (той) розум наперед, що потім назаді знайдеться. Ном. № 5406.
Настрашити Cм. настрашувати.
Нутряний, -а́, -е́ Внутренній, нутреной. Кров нутряну замовить. Мнж. 150.
Порадити, -ся. Cм. поражати, -ся.
Потроїти, -рою, -їш, гл. Раздѣлить на три части.
Псюрня, -ні, ж. = псярня. Як псюрня вся собак напала, — оттут мені вже вірна смерть. Алв. 92.
Сіменястий, -а, -е. = семенастий. Ти ж зозуляста, чи не сіменяста. Ном. № 1332.
Шерстєнник, -ка, м. = підклад 2. Шух. І. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УРУЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.