Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Граби́на, -ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. 2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока.
Зарі́з, -зу, м. Убой. на зарі́з. На убой, чтобы зарѣзать. Півня на заріз несуть, а він каже: кукуріку! Як овечок ти нас, Боже, на заріз роздав неситим.
Колачини, -чин, ж. мн. Четвертый день свадьбы (въ Галиціи), когда новобрачные получаютъ подарки.
Натичка, -ки, ж. Короткій колъ, вбитый не въ землю, а въ плетень, возлѣ большого кола, если послѣдній окажется короткимъ и не даетъ возможности продолжать городить.
Осолоджувати, -джую, -єш, сов. в. осолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Услаждать, усладить.
Підласистий, -а, -е. = підласий. Підласистий віл.
Прослебізувати, -зу́ю, -єш, гл.
1) Прочесть по складамъ.
2) Проговорить или прочитать вяло.
Стерчати, -чу́, -чи́ш, гл. = стирчати.
Чаркувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Выпивать, потягивать. Люде чаркували, плакали, обнімались. Парубки чаркують порційками аж любо. 2) — кого́. Потчивать водкой и пр. кого.
