Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

увіч

Увіч нар. Наяву, въ глаза. Анхизенка увіч видати. Котл. Ен. III. 11.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 311.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УВІЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УВІЧ"
Ара́бка, -ки, ж. Арабская женщина. Желех.
Виталище, -ща, с. Мѣсто пребыванія. Виталище душі. К. ЦН. 287.
Дерки́й, -а́, -е́. Шероховатый. Вх. Зн. 14.
Краль, -ля, м., также пташачий краль = крілик. Вх. Уг. 247.
Купавка, -ки, ж. 1) Раст. Ranunculus arvensis L. ЗЮЗО. І. 133. 2) = купалка. Вх. Лем. 430.
Піст, по́сту, м. Постъ.
Полаз, -зу, м. Каждый изъ случающихся въ филипповскій постъ праздниковъ. Желех.
Розлетітися Cм. розлітатися.
Ураз I нар. 1) Вдругъ, сразу. Як загув, так на цім світі ураз і став. Мнж. 41. 2) Вмѣстѣ, за одно, на ряду. Ой встав, зажурився, що з малою оженився. «Не журися, дурний гою: виросту враз з тобою». Грин. ІІІ. 657. Вітаймо дитятко, ураз його матку. Чуб. ІІІ. 341.
Шпинь 2, -ня, м. = шпеник.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УВІЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.