Визнавати, -знаю, -єш, сов. в. визнати, -знаю, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповѣдывать. Коли визнаватимеш устами твоїми Господа Ісуса. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидѣтельствовать, давать показаніе. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було.
Ґрузло, -ла, с. Комъ, куча. Ґрузли снігу.
Догарцюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. Допрыгаться, доскакаться. А що, догарцювався, що й ногу вибив!
Зако́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. закоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Закатываться, закатиться. Закотилось сонечко за зеленіш сад. Очі йому аж під ліб закотились. Упустила копійку, а вона закотилася аж під піч.
Недорікий, -а, -е. Косноязычный. Вони собі невеликії, шепелявії, недорікії.
Повстище, -ща, с. У гребенщиковъ: кусокъ сукна на доскѣ, о который труть гребенку при ея полировкѣ.
Роззумбелати, -ла́ю, -єш, гл. Разнуздать. Ти додому їдеш та й спати лягаєш, мене, ворон коня, не роззумбелаєш.
Сиж, -жа, м. Родъ игры въ карты, подобный великорусскимъ «носкамъ».
Содержувати, -жую, -єш, гл. Соблюдать. Свято більше від усього содержуємо.
Сторчити, -чу́, -чи́ш, гл. Ставить ребромъ, стоймя. Сторчить скибу плуг. Cм. сторчувати, сторцювати.
