Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Вискирити, -ся. Cм. вискиряти, -ся.
Волочище, -ща, с. Тасканіе за волосы. Як би піймав на кавунах, то б зробив йому добре волочище.
Ґанджули. Піти на ґанджули. Пойти на заработки.
Жолобкува́тий, -а, -е. = жлобуватий.
Забо́рка, -ки, ж. під забо́рку (пошитий). О шубѣ: съ нѣсколькими складками сзади у таліи.
Картопляк, -ка, м. Мѣра картофеля, равна 4 четверикамъ.
Перецвіркотати, -чу́, -ти́ш, гл. О сверчкѣ: окончить трещать.
Питення, -ня, с. Питье. Оттут можно і питенням і їденням підживитись.
Полик, -ка, ж. Ум. отъ піл.
