Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. І стали веслами гребти. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. 2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Курка що гребе, то все на себе. Кінь гребе копитом.
Зранку, зрання, нар. = зрана. Приходили люди зранку. Орав же я зрання до полудня, доки не прийшла на серденьку туга.
Копательний, -а, -е. Усердный рабочій. Щирі були покійники... до хазяйського добра копательні.
Навезти́ Cм. навозити.
Перцювати, -цю́ю, -єш, гл.
1) Очень энергично что либо дѣлать, чего либо требовать. А він по тій ріллі з конякою перцює, біга. Вже не даремне батько так перцювали, щоб її (подушку) покласти їм у голови. Та ну бо! й почне з-за Ядама гнути. Росказав би мерщій, що там, та й край, — перцює стара.
2) Дѣлать строгій выговоръ, ругать.
Польовка, -ки, ж. = полювання.
Поспитати, -та́ю, -єш, гл.
1) Спросить. Та забула поспитати, чого їздив коло хати.
2) = покуштувати. А ви поспитайте борщу: по моєму наче дуже кислий.
3) Испытать, испробовать. Поспитавши горя, чи не пошанується.
Утіляти, -ляю, -єш, сов. в. — утілити, -лю, -лиш, гл. Воплощать, воплотить.
Хоп! меж. Хвать! Хоп-лоп — нема дежі!
Шепотання, -ня, с. Шепотъ, шептанье.
