Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

трівога

Трівога, -ги, ж. Тревога, смятеніе. Приїхав у той город, де живе царь, коли там трівога: наступає великий ворог на город. Грин. І. 185. Закипіла по Вкраїні страшенна трівога. К. Досв. 13. І позникали дні безумних у трівозі. К. Псал. 179.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРІВОГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРІВОГА"
Білоок, -ка, м. Рыба. Abramis Sapa. Вх. Пч. II. 18.
Дзвін, дзво́ну, м. 1) Колоколъ. Бубонів, як міський дзвін. МВ. І. 105. У неділю рано задзвонили в дзвони. Мет. 95. 2) Звонъ. Дати на дзво́ни. Cм. Давати. 3) Родъ дѣтской игры. О. 1861. XI. Св. 37. 4) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 37. Ум. Дзвіно́к, дзво́ник.
Мертве́ць, -ця́, м. = мрець. Місяць світе, мертвець їде. Чуб.
Нали́зник, -ка, м. Родъ женской одежды. Вона по донському нализники носить. О. 1862. VIII. 33.
Повириватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Вырваться (о многихъ).
Порозру́бувати, -бую, -єш, гл. Разрубить (во множествѣ).
Прошухлювати, -люю, -єш, гл. Промѣнять. Ти десь прошухлюєш коняку оцю. Н. Вол. у.
Розчах, -ху, м. Расколъ въ деревѣ вдоль ствола. Міусск. окр.
Снігниця, -ці, ж. = сніговиця. Вх. Лем. 468.
Храпливий, -а, -е. = ii. храпавий. Желех. храпли́ва. Названіе коровы. Kolb. І. 65.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТРІВОГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.