Бовкало, -ла, с.
1) Языкъ у колокола.
2) Глупый болтунъ.
Бороло, -ла, с. Разсѣлина въ скалѣ, ущелье.
Воробень, -бня, м. = воробець.
Лича́к, -ка́, м. 1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. 2) Веревка изъ лыкъ. 3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв'яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками.
Мальовни́чий, -а, -е. Живописный. Леонид глянув з човна на ту мальовничу группу і осміхнувся. Прозою мальовничою нам їх (думки) переказано.
Можновла́дський, -а, -е. = можновладницький.
Обселити, -ся. Cм. обселяти, -ся.
Пошкрябати, -ба́ю, -єш, гл. Поскресть, поцарапать.
Прокачати, -ча́ю, -єш, гл. Прокатать извѣстное время (бѣлье).
Ускрут нар. Сейчасъ-же. Тільки ввійшли, вскрут і пішли — не гаялись ні трохи.
