Агу́ш! меж. См. союзъ А, 6. Агуш на банта, агуш на сідало — крикъ на проходящихъ публичныхъ женщинъ.
Запоро́жець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати.
Здупла́віти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться дуплистымъ (о деревѣ).
Лопону́ти, -ну, -не́ш, гл. Дать тягу, улепетнуть. Лопоне він од мене.
Навіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Зайти. У сей двір Бог навітав, Ісус Христос народився.
Позапрошувати, -шую, -єш, гл. Пригласить (многихъ). Гляди ж, стара, щоб було що їсти й пити, бо я на храм багато людей позапрошував.
Поохрипати, -паємо, -єте, гл. Охрипнуть (о многихъ).
Ропнути, -ну, -неш, гл. Перднуть. Старість — не радість: що кашлянеш, то й ропнеш.
Ущипнути, -ну, -неш, гл. Ущипнуть. Свій, коли не вкусить, то ущипне.
Червонокрилий, -а, -е. Съ красными крыльями.
