Дзиґа́рок, -рка, дзиґа́р, -ра, м. = Годинник. Чаще во мн. ч.: дзиґарки. Знає ту високу з дзиґарками дзвіницю.
Калина, -ни, ж. 1) Раст. калина, Viburnum opulus — дерево и ягоды. Та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину. Ой у лузі на калині зозуля кувала. 2) Дѣвство, а также кровавый знакъ на сорочкѣ послѣ перваго совокупленія. Темного лугу калина, доброго батька дитина: хоть вона по ночах ходила, та калину при собі носили: купували купці — не продала, прохали хлопці — вона не дала, шовком ніженьки зв'язала, за всіх тому Іванку держала. калину ламати — въ свадебныхъ пѣсняхъ: терять дѣвство. калину стратити. Потерять дѣвственность. 3) Названіе вола или коровы темнокрасной масти. Ум. кали́нка, кали́нонька, кали́ночка. Зашуміла шабелька, як в лузі калинка. Ой у лузі калинойка, там дівчина походила, калинойку поломила. Зацвіла калинонька в лузі. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти. Ой припну я коня коло калиночки. Ла зацвіла калинонька к Роздву... У нашої Мар'юхни на подолі.
Козачина, -ни, ж.
1) Молодой человѣкъ, молодець.
2) Казакинъ. Мати хотіла одягти його в козачину, в нові крамні штанці.
Мідя́рство, -ва, с. Ремесло мѣдника.
Похоріти, -рі́ємо, -єте, гл. = похворіти. Тоді саме наші діти похоріли.
Спочутний, -а, -е. Сочувствующій, сочувственый. Знаходив дуже спочутну собі душу.
Таламбас, -су, м. = тулумбас.
Товстопрядуха, -хи, ж. Прядущая толсто. Товстопрядуха возом везе, а тонкопрядуха під рукою несе.
Торок II, (ку?), м. Небольшой плотъ изъ 3 — 4 бревенъ; на торки разбивается большой плотъ и пригоняется къ берегу.
Уливатися, -ваюся, -єшся, сов. в. улитися, уллюся, -ллєшся, гл. Вливаться, влиться. 2) Впадать, впасть (о рѣкѣ), 3) Обливаться, облиться. Вона усе сльозами вливалася.
