Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бовкати, -каю, -єш, гл. 1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. О. 1861. X. 148. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він. Ном. № 13827. 2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала. Г. Барв. 152.
Збри́зкати, -каю, -єш, гл. Побрызгать.
Кайма, -ми, ж.? Ой увійди, батеньку, увійди, з кайми віночок іздійму. Мил. 130.
Одіти 2, -ся. Cм. одівати, -ся.
Пишність, -ности, ж. Пышность, важность. З гордостю, за пишностю з глави шличка не здиймали. АД. І. 193.
Підгорочка, -ки, ж. Небольшая возвышенность у подошвы горы. Видно гору, видно підгорочку. Чуб. IV. 533.
Подорожитися, -жу́ся, -жи́шся, гл. Запросить или взять дорого. Ще добре, що не подорожились горілкою.
Поліжниця, -ці, ж. = породілля. Гн. II. 197.
Тринка, -ки, ж. Ум. отъ трина.
Хрумкати, -каю, -єш, гл. = хрумати.