Високорогий, -а, -е. Съ высокими рогами. Воли високорогі половії дивляться з загороди у двір поважно.
Двойни́ти, -ни́ть, гл. безл. Двоиться. Двойнить мені у очіх, та й годі. Навіщо не подивлюся я, то все двойнить мені.
Згори́ нар. 1) Сверху. 2) Впередъ. Згори гроші дає.
Їдомий, -а, -е. Съѣдобный. Їдома річ. Полова хто-й-зна як їдома. Славянос. у. Молоте та потрапляє, щоб солома їдоміша була скотині, не дуже вимолочує зерно.
Клин, -на, м. 1) Клинъ. Клин клином виганяй. Является составною частью различныхъ снарядовъ, напр., ткацкаго станка, , маслобойни . 2) Кусокъ ткани въ видѣ треугольника, какъ составная часть одежды. 3) Родъ рыбы. Ум. клинець, клинок, клинчик.
Наверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. наверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Поворачивать, поворотить. Сірі воли навертає. Хусткою махнув, вісько навернув: «А рушай, вісько, під Бендер-місто!». 2) Наваливать, навалить. Зіма замети навертає. Було мене притопити й камень навернути, а щоб же я не зринала й цього лишенька не знала. 3) Рѣдко появляться, разъ появиться. То те він робить, то те, то йде, то где, — як гість додому навертає. Хиба обідати та на ніч наверне додому, а то все на базарі. 4) Обращать, обратить. Синів ізраілевих наверне до Бога. Вона довго молилась до Бога, щоб навернув чоловікове серце знов до любови. Наверни мене на жидівську віру. 5) Сворачивать, своротить на кого. На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив. 6) Наверстывать, наверстать. Стара хоче у хазяйстві навернути, що дочка витратила. Він хоч і прогуля, так він і наверне.
Позакрадатися, -даємося, -єтеся, гл. Закрасться, прокрасться (о многихъ). Ніхто й не вгледів, як вони позакрадалися в садок.
Пооббігати, -гаємо, -єте, гл. Обѣжать вокругъ чего (о многихъ).
Прачечка, -ки, ж. Ум. отъ прачка.
Розлічити, -ся. Cм. розлічувати, -ся.
