Відпірати Ii, -раю, -єш, сов. в. відперти, відіпру, -преш, гл. 1) Отпирать, отпереть. Скрипливії ворітечка, не можу відперти. 2) Отражать, отразить, дать отпоръ, отогнать. Смерти не відперти. Насилу відперли його. 3) Относить, отнести (тяжелое что либо).
До́кладка, -ки, ж. Острота насмѣшка. Стіпний на докладки. Почну.... глузувати.... Вже на докладки я лихий.
Каралуш, -ша, м. Клинъ, которымъ сбиваютъ плоть.
Лелечиня́, -ня́ти, с. Птенецъ аисть. Ум. лелечинятно.
Підлисикуватися, -куюся, -єшся, гл. Подольщаться. Чого се ти підлисикуєшся? Шкода! не дам!
Позаіржавлювати, -люємо, -єте, гл. Заржавѣть (во множествѣ).
Просувати, -ва́ю, -єш, сов. в. просунути, -ну, -неш, гл.
1) Просовывать, просунуть. Прийшов у ліс у такий густий, що й пучки, здається, просунути не можна.
2) Отодвигать, отодвинуть, отсунуть. Просуну я кватирочку, аж матуся в гості йде.
Ремесник, -ка́, м. Ремесленикъ. В ремесника золотая рука та кальний рот. Ум. ремесничок, ремесниче́нько. Ой жаль мені на мого батенька, шо мня не дав за ремесниченька.
Туша, -ші, ж. Туша. Туші жидам та й попродав, шкіри в кожух наклав. Ум. тушка. Лисичка-сестричка тушку з'їла, а кишечки під себе поховала.
Ужов, -ви, ж. = ужва 1.