Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вимоленець, -нця, м. Выпрошенный у Бога молитвами.
Доруче́ння, -ня, с. Порученіе.
Невчений, -а, -е. Неученый, необразованный.
Первачка, -ки, ж. Первая дочь. Ум. первачечка. Г. Барв. 137.
Повідстобурчувати, -чую, -єш, гл. Оттопырить (во множествѣ).
Поріддя, -дя, с. Родъ, порода, поколѣніе. Чу у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають. Лебед. у.
Пороздирати, -ра́ю, -єш, гл. 1) Разорвать, разодрать (во множествѣ). Пороздирали собі пуза. Мнж. 4. 2) Растерзать (многихъ).
Приділити Cм. приділяти.
Святиня, -ні, ж. 1) Святыня. Знущались над Божою святинею. Стор. МПр. 65. Святе слово — рідна мати: єсть ще святиня вища, Богові милійша — рідная Вкраїна. К. Досв. 50. 2) Храмъ. Не построїш ти тут святині, бо ми тебе і задушим. Рудч. Ск. І. 60.
Скоштувати, -ту́ю, -єш, гл. = скуштувати. Чи знаєш ти, дівчино, я хороше прошу яблучка червоного з саду скоштувати. Чуб. V. 327.