Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Галайкуватий, -а, -е. Крикливый, болтливый. Желех.
Гу́гнати, -наю, -єш, гл. = Гугнявіти. Угор.
Куцоребрий, -а, -е. О волѣ: съ двумя короткими ребрами, послѣдними къ заду. Волч. у.
Оселість, -лости, ж. Осѣдлость.
Побігайка, -ки, ж. Вѣчно бѣгающая изъ дому. Мабуть уже кудись майнула побігайка. Мир. ХРВ. 114.
Понехати, -ха́ю, -єш, гл. Оставить безъ вниманія, бросить. Мене понехав ту самісіньку одну в пустці. Гн. II. 24. А як мені буде гірко, я вас понехаю. Гол. IV. 461. Ой вже ж очі надивилися, та вже понехали. Гол. І. 256.
Потемну нар. Въ потемкахъ. Цього потемну не зробиш.
Пшикати, -каю, -єш, сов. в. пшикнути, -ну, -неш, гл. 1) Шипѣть, зашипѣть (о горячемъ желѣзѣ, брошенномъ въ воду). 2) Только несов. в.? Употреблять часто звуки пш (о польской рѣчи). Нехай аакають вельможні з москалями, як цвенькали та пшикали з ляхами. К. Дз. 34.
Тюкання, -ня, с. Кричаніе тю.
Футик, -ка, футко, -ка, футок, -тка, м. = худко, худок. Вх. Лем. 178.