Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Байкий, -а, -е. Говорливый, словоохотливый. Левч. 27.
Задера́ка, -ки, ж. = задирака.
Мудро́ваний, -а, -е. Замысловатый. Мова сієї поеми аж геть муарована і випробувана на инших словесних творах. К. Іов. IV.
Обникати, -ка́ю, -єш, гл. Обойти, вездѣ заглядывая. Він там обникає і по сусідських хатах, і по огородах, і скрізь. Сим. 198. Мов собака обникав усе село, заглядаючи в кожен двір.
Очкурня, -ні́, ж. Верхній край шароваръ зашитый широкимъ рубцемъ такъ, что въ него втягивается очкур. Чуб. VII. 416. Драг. 68. Штани... з очкурнею. Грин. II. 289.
Перекір, -ко́ру, м. Перекоръ; прекословіе. На перекір робе, іде. Черк. у. Ой я тобі, моя мати, перекір ізроблю: повну хату і кімнату женихів наведу. Н. п. Ув. перекорище.
Ропуханя, -ні, ж. = ропуха.
Халяндра, -ри, ж. Цыганскій танецъ. У вікон школярі співали, халяндри циганки скакали. Котл. Ен. II. 14.  
Шкулкий, шкулький, -а, -е. 1) Донимающій. Я ж думала, до що нагайка не шкулка, де ударить, то розсядеться й шкурка. Н. п. Шкулкий вітер. Конст. у. 2) Чувствительный. Шкулке місце.
Шморгати, -гаю, -єш, гл. 1) Дергать. Конст. у. Та все її шморга за намисто. О. 1861. X. 32. 2) Очищать пеньку отъ кострики при помощи шморгавки. Шух. І. 147.