Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Багнітувати, -ту́ю, -єш, гл. = багнити. Кіев.
Бацькун, -на, м. Прозвище бѣлорусса. Ном. № 743.
Бенкетування, бенькетува́ння, -ня, с. Пированіе.
Доско́ро́джувати, -джую, -єш, сов. в. доскороди́ти, -джу́, -диш, гл. Оканчивать, окончить бороновать передъ посѣвомъ.
Нарі́зувати, -вую, -єш, сов. в. нарізати, -ріжу, -жеш, гл. 1) Нарѣзывать, нарѣзать. 2) Усердно играть. В шинку нарізують тобі цимбали, кобза і сопілка. О. 1861. III. Гул.-Арт. 111. Нарізує на скрипці.
Палочник, -ка, м. Раст. Typha angustifolia L. ЗЮЗО. I. 140.
Печогладини, -дин, мн. Обычай (Глух. у., Черниг. г.), подобный смотринамъ: къ жениху приходятъ родственники невѣсты; но при этомъ они дѣлаютъ видъ, что исправляютъ, гладять, мажутъ печь, за что и получаютъ угощеніе. Въ сопровождающихъ приходъ этотъ пѣсняхъ поется однако: «Прийшли ми печі гладати», а не гладити; вѣроятно гладати = глядати, въ такомъ случаѣ печогладини = печоглядини (Cм.), а глаженье печи явилось уже какъ слѣдствіе забвенія первоначальнаго значенія глагола глядати и приданія ему значенія гладити. МУЕ. III. Литвин. 105, 105.
Проїздити, -джу́, -ди́ш, сов. в. проїхати, -їду, -деш, гл. Проѣзжать, ѣхать, проѣхать. Усюде, де не проїздив Кобза, народ ворушився. Стор. МПр. 51. Проїхали поле, проїхали друге. Чуб. V. 226.
Точитися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Точиться на токарномъ станкѣ. 2) Точиться, остриться. 3) Цѣдиться, литься, течь. Чия кров і досі точиться? Стор. МПр. 92. 4) О зерновомъ хлѣбѣ: очищаться на грохотѣ. Із пшениці, що точилась у решетах, милась, поки чистая як сонце й світла становилась. Мкр. Н. 33. 5) Катиться. Точилися вози з гори. Гол. 6) Идти шатаясь, покачиваться, склоняться на одну сторону. Голова йому (п'яному) закрутиться, то він так і точиться. Кв. II. 257. Він собі такий чоловік, — куди хто пхне, туди й точиться. Харьк. г. 7) О времени, дѣйствіи: длиться, тянуться, продолжаться. Гульба точилась до самого світу. МВ. (О. 1862. III. 49). А тим часом розмова точиться та точиться. МВ. (КС. 1902. X. 145).
Цигарка, -ки, ж. Папироса. Канев. у.