Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Досми́кувати, -кую, -єш, гл. = досмикати.
Зарну́ти Cм. заринати.
Знижати, -жа́ю, -єш, сов. в. знизити, -жу, -виш, гл. 1) Понижать, понизить, опускать, опустить. Я ні перед ким очей не знизив. К. Бай. 12. 2) Унижать, унизить. Не хочеться рід свій поважний знизити. Г. Барв. 423.
Кашиця, -ці, ж. Родъ быка, составленнаго изъ двухъ, сбитыхъ изъ обрубковъ дерева, стѣнокъ, поставленныхъ параллельно одна другой, причемъ пространство между ними наполнено камнями; употребляются при постройкѣ ризей. Шух. I. 179.
Маршалі́вна, -ни, ж. Дочь маршала.
Осипати, -па́ю, -єш, сов. в. оси́пати, -плю, -леш, гл. = обсипати. Знати, знати козацьку хату скрізь десяту: вона соломою не покрита, приспою не осипана. О. 1861. V. 8.
Плиточка, -ки, ж. Названіе коровы. Kolb. І. 65.
Позстарюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Состариться (о многихъ).
Сукупний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Совокупный, совмѣстный, нераздѣльный, общій, цѣльный. Треба, щоб була у нас сукупня вечеря на всіх братів і сестер. Павлогр. у. Сукупні городи (огороды, не отдѣленные другъ отъ друга). Васильк. у. Наша земля сукупна з поповою. Вран. у. У мене сукупні гроші, — тільки й є 25 бумажка. Гадом. у.
Хавтура, -ри, ж. = хавтур. Шейк.