Віхтелиця, -ці, ж. Буря, вихрь.
Зазіха́ти, -ха́ю, -єш, гл. — на що. Льститься на что, жадничать.
Ліниві́ти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться лѣнивымъ.
Нестравність, -ности, ж. Несвареніе желудка.
Плинути, -ну, -неш, гл. Плыть. Шипіть, плиніть, білі гуси, до мойого роду. І риба не плине проти бистрої води.
Призористий, -а, -е. = призорий.
Сверщок, -щка, сверщук, -ка, м. = цвіркун. — польовий. Кузнечикъ, Gryllus campestris.
Сявкання, -ня, с. Гоготаніе гусей, преимущественно гусятъ.
Трахт, -ту, м. Трактъ, большая дорога. І на трахт теплицький справив сина. Ум. трахточок. Постав шинок на трахточку — шинкувати буду.
Хліб, -ба, м.
1) Хлѣбъ: въ полѣ на корню или печеный хлѣбъ. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Хто дав зуби, дасть і хліб до губи. Хліба напечено, борщик зварений.
2) Вообще заработокъ, средства къ существованію. Чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба. От і поженилисе да й думают, у який хліб кинутись: у столярі пуийти, — хліб треба купувать. — Пуийдемо у хлібороби, каже. Въ значеніи: недвижимыя владѣнія, жалуемыя на содержаніе кому либо, употребл. во мн. ч.: хліби. Вважаючи на жизнь благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали.
3) хліб-сіль. Хлѣбосольство, радушіе, Я по вашій хліба-соли прийшла до вас дітей доглядати, бо здавна знаю вас, а до кого инчого, то б зроду-віку не прийшла.
4) — старий. Раст. Sclerotiu clavus. Ум. хлі́бець, хлібчик, хлібчичок.
