Закида́тися, -даюся, -єшся, сов. в. закинутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Забрасываться, заброситься. Закидається невід у воду. 2) Забрасываться, заброситься такъ, что потомъ не найдешь, затеряться. Десь закинулася шапка, — ніяк не знайду. 8) сов. в. закида́тися, -даюся, -єшся. Заброситься, забросаться. Все викидають та й викидають сюди, — аж поки закидався ввесь город.
На́кісток, -тка, м. Рыбацк.: перышко въ поплавкѣ.
Недотиркливий, -а, -е. = недоторкливий.
Полатайко, -ка, м. Занимающійся починкой обуви.
Пооблизувати, -зую, -єш, гл. Облизать (во множествѣ). І ложки пооблизували, такий добрий кісіль.
Пославка, -ки, ж. Слухъ, молва. Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив.
Праве нар. Почти. Праве забули, що й єсть вона на світі.
Розгамуза, -зи, об. Пентюхъ, разиня, растеряха, глуповатый человѣкъ.
Того 1), мѣст. Род. пад. отъ той, те. 2) сз. Потому, оттого. Того ж жиди і свинини не їдять. А чого стало тепло?... — Того, що весна настала.
Тростовий, -а, -е. Тростниковый. Тростеве бердо.