Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блескотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Сверкать, блестѣть. Блескотючи кругом очима, обзирює козацький стрій. Греб.
Жо́лу́дик, -ка, м. Ум. отъ жолудь.
Молитве́ник, -ка, м. Молитель. Помолись святому Миколаю молитвенику.
Односкладовий, -а, -е. Односложный. Желех.
Погукувати, -кую, -єш, [p]одн. в.[/p] погукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Покрикивать, крикнуть. Сама, як пані, тільки погукує: «А се подай, а те принеси!» Св. Л. 115. За ворота вийшла, косу чесала, та на своїх дружок погукувала. Мет. 114. Погукують плугатарі, поганяючи воли в плузі. Левиц. І. 76. Годі! — погукнула на ввесь голос свій. МВ. Погукнув він (на хлопця): біжи мерщій та спитайся. Чуб. II. 649.  
Тилє, -ля, с. Тупое ребро ножа, ножницъ и пр., противоположное лезвію. Шух. І. 291, 153, 253.
Удавання, -ня, с. Притворство.
Чіхратий, -а, -е. Косматый. Вх. Зн. 81.
Човновий, -а, -е. Челночный.
Шматка, -ки, ж. = шмата. Обвинути сирівцевою шматкою. ЕЗ. V. 210.