Бідкуватися, -куюся, -єшся, гл. = бідкатися. А я так бідкуюся — чи вже вони поїхали, чи й досі ні.
Відюга, -ги, відюха, -хи, ж. Ув. отъ відьма.
Заробі́ток, -тку, м. Заработокъ. Пішов він на заробітки, заробив грошей рублів мабуть із сто, — приніс додому. Наймит жде тяжкого заробітку. Ой гіркі ж мої заробітки, плачуть дома мої дітки.
Инний, -а, -е. = инший. Не розмовившись з головою, до чогось инного не важся.
Маломо́вність, -ности, ж. Неразговорчивость, молчаливость.
Оплаканий, -а, -е. 1) Оплаканный. 2) Несчастный, достойный жалости. Устино, серденько! Оплакана годинонька твоя. Весілля одгуляли оплакане.
Репетувати, -ту́ю, -єш, гл. Кричать, вопить, орать. Кричить баба, репетує, ніхто баби не ратує. Репетує на всю хату.
Уробляти, -ляю, -єш, сов. в. уробити, -блю, -биш, гл. 1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. Літом і мале піде, то вробить. Як ручки вроблять, так спина й зносить. Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. А вробимо топірчики та з самої сталі. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. Тут які рівненькі ріллі, — не так, як у нас. — Е, бо лучче вроблено. 5) — у що. Запачкивать, запачкать, загадить во что. Ото як уробила рукав у сажу. 6) вробити волю. Исполнить желаніе. Мила волю уробила: главку йому поїскала.
Уродай, -дая, м. Красавецъ. Уродаю то й у свитині пригоже.
Шваба, -би, ж. Обида, оскорбленіе. І ми сю швабу подаруємо?... Хиба мени голову одкусе, щоб я за цю наругу не помстився.
