Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Балам! Балам! меж. Подражаніе ударамъ колокола. Шейк.
Відгромити Cм. відгромлювати.
Доро́гшати, -шаю, -єш, гл. = дорожчати.
Івасик, -ка, м. Раст. Trifolium montanum L., T. pratense L. ЗЮЗО. І. 139.
Копаний, -а, -е. Выкопанный. Ой у полі край дороги копана кирниця. Н. п.
Лагодити, -джу, -диш, гл. 1) Готовить, приготовлять. Іди лишень полуднувать лагодь. Шевч. 241. За панича лагодила, за немила дала. Гол. 2) Починять, исправлять, приводить въ надлежащій видъ. Лагодили самопали, ратища стругали. Шевч. Шо ви лагодите чересла та лемеші? Лагодьте лучче батьківські списи, бо буде хутко усім робота. К. ЧР. 194. Я її чоловікові колись і чоботи лагодив. Г. Барв. 301. 3) Снаряжать. По вашій оборі сам Господь ходить, ой ходить, ходить та все лагодить: лагодить воли й по три плуги, бички-третячки та й по чотирі. Чуб. III. 346. 4) Улаживать миролюбиво, уговаривать; укрощать, смягчать. Лагодить сварку. Ліки трохи лагодять біль.
Оцвенок, -нка, м. Кусокъ, обрубокъ (дерева, желѣза). Мнж. 188.
Постук, -ку, м. Стукъ. Лежу... коли се стукає. Се ж його постук. Г. Барв. 237.
Сояшничиння, -ня, с. = соняшничиння. Новомоск. у.
Стинати, -на́ю, -єш, сов. в. стяти, зітну, -неш, гл. 1) Отрубать, отрубить, отсѣкать, отсѣчь, срубать, срубить. Будем ми тернове віття, верхи стинати. АД. І. 108. Стинати липу. Гн. II. 186. 2) Обезглавливать, обезглавить, казнить. Уже милую до гробу впускають, а милому головку стинають. Чуб. V. 731. 3) стя́ти зуби. Сжать зубы. Як упав, зуби стяв, ледві спам'ятався. Чуб. 4) стинати плечима. Пожимать плечами. Дивиться на мене, стина плечима та й годі. Лебед. у. Cм. стенати.