Ага́рський и агаря́нський, -а, -е. Турецкій, магометанскій. А по Чорному морю супротивна хвиля вставає, судна козацькі на три части розбиває. Одну часть взяло — в землю агарську занесло. Въ вар.: В агарянську землю заносило. Синє море не втопило, а в турецьку землю агарянську без кормил прибило.
Вінця, -нець, с. мн.
1) Края посуды.
2) Кольцеобразные края въ полуоткрытомъ гончарномъ горнѣ.
Гоїння, -ня, с. Залѣчиваніе, заживленіе.
Осичина, -ни, ж. Осиновое дерево. Осичина тим труситься, що на єї Скаріот повісився. Осичино, березино, чом не гориш, тільки куришся? а матері твоїй осичина! Брань: пожеланіе, чтобы мать бранимаго была пробита, какъ вѣдьма, осиновымъ коломъ.
2) Осиновый лѣсъ. Ой ліс-осичина, в тебе жінка позичена. А в липині та в осичині, там староста траву косить.
Поперековувати, -вую, -єш, гл. Перековать (во множ.).
Потіпака, -ки, ж.
1) = потіпаха 1. Оці ще мені потіпаки! і де їх нечиста мати носила.
2) Обѣдъ, состоящій изъ одного только борща.
Призелений, -а, -е. Зеленоватый.
Самоук, -ка, м. Самоучка.
Сивоусий, -а, -е. Сѣдоусый. Заворожи мені, волхве, друже сивоусий. Співак сивоусий.
Укручуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. укрутитися, -чуся, -тишся, гл.
1) Ввинчиваться, ввинтиться.
2) Заматываться, замотаться, запутываться, запутаться. Рій (бжоли) укрутиться в коси.
