Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стільниця

Стільниця, -ці, ж. 1) Столечница. Канев. у. Шух. І. 99. 2) Доска, на которой рубятъ мясо и пр. 3) Верхняя доска высокаго крестьянскаго сундука. Шух. І. 98.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 206.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТІЛЬНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТІЛЬНИЦЯ"
Бочуля, -лі, ж. 1) Толстобрюхая корова. Желех. 2) Корова съ бѣлыми боками. Желех. Ум. бочулочка. Да прийду ж я, гою, на твою обору, ой займу ж я бочулочку до свойого дому. Чуб. V. 1088.
Бурхати, -хаю, -єш, гл. 1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Котл. Ен. ІІ. 6. Море.... реве да бурхає. К. ЧР. 308. 2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Мкр. Г. 5. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею. Сим. 224. 3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає. К. Псал. 36.
Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заки́нути, -ну, -неш, гл. 1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуті. Ном. № 6179. Закидай мати дрова! (у піч). Мет. 227. На Юрія сіна кинь, та й вилки закинь. Ном. № 440. Невід закидали й досі не піймали. Мет. 366. О. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. Левиц. І. 134. 2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду. 3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Хата. 143. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. К. С. 1882. III. 615. Закинули в дамку неволю. Шевч. 448. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. Грин. II. 222. 4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п'яним бачила. О. 1862. X. 4. То же значитъ и закинути в голову. О. 1862. VIII. 13. 5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорим, по-турецькі закидало. Ном. стр. 293, № 87. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. Кв. І. 22. закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Кв. І. 22. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. МВ. ІІ. 80. 6)на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. Кв. II. 53.о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Лесь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. Кв. Дран. 185. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. МВ. І. 129.гадю́чку (на кого). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. МВ. (К. C. 1902. X. 146). 7) сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Чуб. V. 389. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами. Левиц. Пов. 24.
Засві́дчувати, -чую, -єш, сов. в. засві́дчити, -чу, -чиш, гл. Свидѣтельствовать, засвидѣтельствовать.
Натюкати, -каю, -єш, гл. Натравить. Натюкав його собаками. — Де се ти був? — Звіря тюкав. — Натюкав такого звіря, що тобі й бачить не доводилось. О. 1862. I. 35.
Освідчення, -ня, с. Изъявленіе, объявленіе, выраженіе.
Позичати, -ча́ю, -єш, сов. в. позичити, -чу, -чиш, гл. 1)у кого. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12. 2) — кому. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає. Ком. II. 50.
Поперемірювати, -рюю, -єш, гл. Перемѣрять (во множествѣ).
Сіроманок, -нка, м. Сѣрый волкъ. Ой волики-сіроманки, чом ви не орете? Шух. І. 1.99.
Телятина, -ни, ж. 1) Телятина. 2) Телячья шкура. Пом'яни, Господи, тії книги, шо в церквах лежать.... іще й тую, що телятиною обшита. Драг. 38. Ум. телятинка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТІЛЬНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.